Про двох Гамлетів і Оскара
До чого Гамлети до Оскара? А от до того.
Спершу хочу подякувати Першій сцені сучасної драматургії "Драма.UA". От коли ви востаннє були в театрі? А що тоді дивилися? Що кажете? Минулого місяця? А назва вистави? Не пам'ятаєте? А...та, де всі в українських костюмах? Звісно, знаю, що за п'єса. Коли раптом ви мешкаєте в обласному центрі, то могли б ще потрапити на якусь сучаснішу виставу заїжджого театру або якщо перебуваєте у Львові — то сходити в театр Курбаса. А люди із "Драма.UA" доносять до глядачів найсучасніші постановки як класичних драматичних творів так і найсвіжіші новинки від театральних режисерів з усього світу! За що їм величезне ДЯКУЮ!
Тепер повернемось до наших баранів, чи то пак Гамлетів. Коли я прочитала “Гамлета” Вільяма Шекспіра, то зрозуміла, що це кохання на все життя. Раніше мені видавалось дивним, що так багато акторів мріють зіграти саме Гамлета. В голові виникало питання “ну що ж в ньому такого особливого?” А от і відповідь — все. Гамлет неперсічний герой, в ньому поєднались всі можливі прояви доброчесності, він хоче помсти, прагне її понад усе, але щось його зупиняє. Оце внутрішнє щось, яке б я назвала “добром у чистому вигляді” і той синівський обов'язок, і не бажання змиритися із брехнею, що прирікає Гамлета на постійну внутрішню боротьбу. Все разом і робить його таким шалено привабливим персонажем.
Спершу мені довелось переглянути відеозапис вистави польського режисера Яна Кляти “Г.” Це така собі адаптація трагедії Данського королівства до сучасних реалій Польщі. Що дивує, так це місце проведення. Погодьтеся, не часто доводиться споглядати інтерактивну виставу за мотивами п'єси Шекспіра, яку показують у доках. Поблизу вода, підсобні приміщення і величезні ангари. От по одному із таких ангарів доводиться пересуватися глядачам, слідуючи за акторами. В театрі традиційно опускаються штори, а тоді змінюють декорації? Тут же, для зміни декорацій, глядачів просять йти за акторами. Це було вражаюче. Акторський склад підібраний чудово. Привид батька Гамлета проноситься в обладунках на коні через ангар, сам Гамлет виглядає дещо божевільним, Гораціо втілює мудрість і вірність другу. Клавдій підступний, і ти помічаєш це одразу ж, Гертруда наївна і відсторонена, а Полоній той ще жук. Відразу розумієш, що він ні перед чим не зупиниться, але й про дітей своїх намагається дбати. Офелію справді шкода (особливо, коли акторку, що її зіграла, витягують із справжньої водойми на очах у здивованих глядачів, така от реалістичність), а Лаерт поводиться, як того вимагає ситуація, не вагаючись. А ще у цій виставі можна почути The White Stripes і чудову польську, яку намагаєшся зрозуміти, а вдається не завжди. Акторам віриш, а гра їхня компенсує іноземну і не зрозумілу іноді мову.
Другий Гамлет потрапив мені на очі раптово, за кілька годин до початку вистави. Але ж це Гамлет! І я миттю скасувала все заплановане на вечір і швиденько зібралась до театру. Пригадала, що останньою виставою, яку довелось бачити була постановка Яна Кляти, впевнилась, що традицію не змінюю і знову йду на “Гамлета”. "Нудно", — скажете ви. А якщо я додам, що мова йде про найновішу постановку британського театру, а роль Гамлета виконує сам Бенедикт Камбербетч? Вже краще, чи не так? Тут місце проведення вистави звичайне чи краще сказати звичне. Типова сцена театру. Тільки не такого, який ми бачимо в Україні. Ця сцена шикарна. Справа не у дорожезних декораціях чи позолоті і не у важких гардинах із дорогої тканини. Все просто, але водночас вишукано, і від цього перехоплює дух. Акторський склад підібраний непогано. Бенедикт чудово впорався із роллю, пластика у нього просто неймовірна (при його то зрості і вазі). Гораціо в окулярах, з тату і рюкзаком. Власне це все, що варто знати про Гораціо. Клавдій видається огидним мерзотником, а Гертруда якоюсь не надто переконливою. Полоній тут шут-підлабузник, зовсім не віриться у його підступність. Лаерт зіграв достойно, а от Офелія...занадто божевільна, як на мене, десь в середині вистави починаєш дуже перейматися тим, де ж вона зможе втопитися, коли на сцені жодної водойми. З Привидом батька Гамлета окрема історія. Гримери постаралися на славу, як і художники декорацій. Старий з'являється із-під землі, повертається туди ж. А ще він блідий із розмальованим черевом. Виглядає моторошно. Навіть при перегляді відео, по спині пробігали поодинокі мурашки. А ще дивно було бачити, що декорації змінюються на очах у глядачів, і сам Бенедикт може допомогти щось підсунути чи поставити. Виглядає настільки органічно, що видається, ніби Шекспір так і писав, а ти просто читала колись неповну версію п'єси. І ще... англійці були б не англійцями, якби не додали у постановку трішки свого гумору, але виглядає це доречно і робить “Гамлета” ще більш британським.
А тепер про Оскара. Ні, я не хочу писати про Ді Капріо чи расову нерівність на цьогорічній церемонії. Мене вразила сама організація і проведення. Зал масштабний і шикарний. Декорації гігантські і неймовірно красиві. Всі зірки у нарядах “від кутюр”. Інтерв'ю, розмови і фотосети — все виглядає чудово. Сама церемонія не затягнута. Як не дивно. Пригадується “наше” Євробачення із стандартними “тен поінтс гоуз ту...гоуз ту...гоуз ту...тен поінтс гоуз ту...ту...Юкрейн”. Ще на другому “гоуз ту” так і хочеться запустити чимось у телевізор, як мінімум. На Оскарі ж — вийшли, подякували або зробили коротеньку підводку, кілька речень, відкрили конверт і відразу ж оголосили! Від-ра-зу! Переможець вийшов, подякував, промова до трьох хвилин і все. Наступний. Але інтрига все одно є і дивитись цікаво. Тепер додаю до своїх мрій ще одну...потрапити на церемонію вручення Оскар. Ех... а хто сказав, що мрії мають бути приземлені;)
Що спільного у Гамлета і Оскара? Це чудові перфоманси. Це зразки сучасного мистецтва, на які хочеться дивитись і які не соромно буде показати інопланетянам, якщо такі, звісно, існують і колись до нас прилетять. Тут є зв'язок із минулим і збереження традицій, і новизна, яка заявляє про те, що людство таки рухається вперед і чомусь новому вчиться. Давайте робити щось хороше, достойне, цікаве, а основне актуальне. Хочеться більше сучасності в українську культуру :)