Поєднати непоєднуване?
З уроків літератури у школі пам'ятається про медовий полин, живого мерця і білу ніч, такі собі поєднання непоєднуваного, а простою мовою — оксиморони. Гралися із такими мовними фігурами здебільшого поети, трохи рідше прозаїки, щоб підкреслити трагізм чи абсурдність ситуації. Але всі ці шкільні уроки літератури видавались такими теоретичними, і, здавалось, із життям вони не мають нічого спільного. Чи вдасться зробити щось цікаве і варте уваги, якщо перенести оксиморон із сторінок книги у сучасність?
Пишучи це, я не мала на увазі юнака, який прийшов у Оперний театр у кросівках і кепці. При чому залишався в головному уборі протягом усієї події. Дивно і якось не зрозуміло. Але гаразд, ми всі вільні робити те, що хочемо, і самовиражатись як завгодно. Дійство розпочиналось, тому вся увага із юнака в кепці перемістилась на сцену. А дивитись там справді було на що. Відомий український гурт ТНМК приїхав із новою програмою... у супроводі Слобожанського молодіжного симфонічного оркестру. Такий собі симфо хіп-хоп. Що асоціюється із словом "хіп-хоп"? Це субкультура із реперами, граффіті і кепками. Пам'ятаєте про юнака в кепці? Яким було моє здивування, коли Фагот з'явився перед глядачами у... кросівках і кепці. В Оперному театрі. "Що за рагулі?" — подумаєте ви і обуритесь. А, можливо, варто позбутися снобізму і поглянути на ситуацію з іншого боку? Поєднання несподіване: симфонічний оркестр і хіп-хоп гурт. Це свіжо, це цікаво і на це у Львові sold out! ТНМК професійно відіграли концерт, диригент оркестру зачарував зал, а юнак-фанат-вуличної-культури побував в Оперному театрі. Всі щасливі. В часи перенасичення інформацією ззовні, здивувати людей дедалі складніше. Так, Океан Ельзи збирає стадіони, і я впевнена, що збиратиме й надалі, бо став культовим, але чи не час вигадувати щось нове? Хочеться чогось незвичного, так щоб із тегом #такогощенебуло. Всього лише потрібно встигати пристосовуватись до умов життя, які увесь час змінюються і такі непостійні. Але ж немає нічого більш стабільного, ніж тимчасове.
Що може бути ще більш дивним, ніж "кепки із кросівками" в Оперному театрі? А як щодо лекції в нічному клубі? Так склалось історично (інше пояснення знайти складно), що у Львові немає зручних залів для кількох сотень людей. Приміром, коли погода чудова (надворі літо, хоча й це не є гарантією успіху), то популярні гурти чи виконавці можуть спробувати себе в атракції "Збери стадіон "Арена Львів". Вдалось це зробити вже кілька разів культовому Океану Ельзи і не такому культовому, але доволі популярному Дзідзьо. Що ж робити за поганих погодних умов (наприклад, взимку у Львові дуже холодно)? Тоді гурти чи співаки виступають у... цирку. Програму, звісно, не змінюють, але виступати на манежі? Гм... не впевнена, що це вартує зіркового рангу. А що, коли мова йде не про артиста, а про письменника, а точніше про лектора? Де у місті Лева можна знайти приміщення для проведення лекцій? От тут нічний клуб і стане в нагоді. З боку це виглядає десь так:
- Доню, ти куди збираєшся? - Мамо, я в нічний клуб, там сьогодні лекції з фізики.
Ризикнув запросити людей на подію, в назві якої згадується "науково-популярна лекція" і страшне слово "фізика" довбаний оптиміст Макс Кідрук. Довелося за час проведення Квантуму (саме таку назву має проект) побувати, що називається "по обидва боки барикад". Не хочеться розповідати про справи внутрішні, про це неодноразово говорилось/постилось/репостилось. Команда, славнозвісна MK-team, складається із чудових людей із класними ідеями і бажанням втілити їх у реальність. Але зараз не про це.
Коли за шкільною партою стає нудно, в підручниках нічого цікавого, то знання просто рикошетом відскакують від голови. І в результаті із курсу шкільної фізики ти пам'ятаєш в кращому випадку ім'я вчителя або й узагалі нічого. Аж тут натрапляєш на Квантум, де лектор обіцяє цікаво розповісти про всесвіт із мінімумом формул (що важливо) і не перевантажуючи мозок непотрібною теорією. Наївно віриш і шукаєш можливість замовити квиток. Потім з нетерпінням чекаєш "ну коли ж уже?" Ось ти зручно вмощуєшся у кріслі, в залі стає темно, а з проектора ллється м'яка смуга світла, виводячи на екран слайд за слайдом. В цей час Макс буквально на пальцях пояснює, що і до чого. Черговий слайд — раптом формула. Лектор кілька разів вибачається, говорячи на кожну формулу "ця вже точно остання". Але ти розумієш, що нічого складного справді у них немає. І фізика не така вже й жахлива. І зрозуміти її можна. А знаєте, що дивує найбільше? Що це цікаво! Багато нового матеріалу, після якого життя ніколи не буде таким, як було. Пояснення буквально "на пальцях" (насправді на м'ячиках, гумках і кульках) доступні і зрозумілі. Серед слухачів і школярі, і студенти, і старші люди. Навіть сім'ї у повному складі. Що ще відрізняє лекцію у нічному клубі від лекції в аудиторії? Тиша. Ніхто не метушиться, звук телефонів вимкнений, лише ледве чутне короткочасне перешіптування. І запитання до Макса після лекції. Що цікаво, деякі слухачі навіть не знали "хто такий Кідрук", отже, це не автор завдяки імені збирає зал. Причина в цікавому проекті.
Все чудове колись закінчується. Здається, що в оперному театрі час линув якось занадто швидко. Дві години пролетіли, ніби тридцять хвилин. Сім лекцій Квантуму минули. Тепер хочеться чогось нового, такого ж непоєднуваного, сміливого, щоб дух перехоплювало. І у еру поширення всеможливих технологій, щоб затегати #такогощенебуло.
