Пошуки
Протягом усього життя ми щось/когось шукаємо. Спершу все видається простим і зрозумілим. Дотягуєшся до чогось, перевіряєш на зуб (у буквальному сенсі) і розумієш, чи таке тобі потрібно. З віком доводиться шукати все частіше. І тепер "на зуб" уже не перевіриш. Особливо, коли справи стосуються людей. Хтось колись зазначив: "Шкода, що люди не пиріжки. Так би підійшов, розламав, подивився. Ні, такі мені не подобаються. І пішов би шукати свій". Чудово було б, правда? Але у житті навпомацки знайомишся із все більшою кількістю людей, намагаючись зрозуміти, де ж воно, оте твоє щастя?
А люди всі різні. Від спілкування отримуєш досвід. Іноді хороший, часом не дуже... зате корисний. Отак і прямуєш життям, пробуєш зрозуміти, що і до чого. Трапляються люди, з якими завжди весело, є про що поговорити, а життя в такі моменти перетворюється на суцільні пригоди. А з деким можна лише сумувати. От є особистості, в яких життя хронічно "не складається". Обдумуєш кожну почуту ситуацію, намагаєшся знайти вихід і щось порадити, але, зрештою, просто опускаєш руки. Залишається лише поспівчувати і трішки посумувати через таку безвихідь. Іноді трапляються люди, зустріч з якими це завжди цікаво і змога дізнатись про щось нове. Вони розповідатимуть тобі про книги і вистави і із задоволенням слухатимуть твої розповіді про кіно і концерти. Намагатимешся все встигнути і всюди побувати, життя в такі моменти перетворюватиметься на калейдоскоп подій. Залишається лише допомагати пам'яті фіксувати враження. А ще бувають люди, які люблять відпочивати. Тобто не напрягатися і релаксувати за кожної нагоди. Часто вони захоплюються розслабляючими речовинами і обговорюють все, що кожен із них натворив "під кайфом". Поряд із ними вільно і можна дозволити собі будь-які огріхи. Звісно, існують ще сотні, тисячі різних характерів і зацікавлень. Але як зрозуміти, де твоє?
Що цікаво, у кожній компанії ти поводишся так, як тут заведено. Всі довкола оптимісти — і ти починаєш вбачати добрі знаки у всьому, що відбувається. Всі песимісти? І ти задумуєшся над всесвітньою всепоглинаючою журбою і розумієш, що не в силах щось змінити. Всі пофігісти? Ой, тут зовсім просто, тобі робиться теж все одно. Як же зрозуміти, де твої люди? Як зрозуміти себе?
Насправді все зовсім просто. Люди, поруч із якими ти залишаєшся собою, і є твоїми. Тобі не потрібно нічого вигадувати, змінювати свої звички, достатньо залишатися собою. І просто бути. Цього вистачає усім, а тобі в такі моменти комфортно. Потрібно цінувати таких людей, бо якими б вони не були, а все-таки найкращі.