Чому краще працювати офіціантом, ніж лікарем?

У нашій школі є традиція — кожного року в лютому відбуваються зустрічі випускників. Минулого року було знакових 5 років, як ми з однокласниками покинули альма-матер, от і привід зустрітися. Посиділи, розговорилися. Хтось уже одружений, хтось саме збирається, в когось діти підростають, а дехто успішно завершує навчання. Мої успіхи закріпилися нарівні 5 курсу медуніверситету. Таке спілкування із людьми не медичного кола дозволило переконатися остаточно в усій абсурдності нашого життя. На той час одна із моїх однокласниць, навчаючись на останньому курсі встигала ще й підробляти офіціантом, тому могла доволі непогано себе забезпечувати. На той момент, це не дивувало і на перший погляд не привертало уваги.

Минув ще рік, і в моєму здобутку з'явилася причина для гордості — завершена медична освіта. Насправді ж — нібито завершена. Навчання в медичному університеті нагадує такий собі добрячий квест. Розпочинається все ще на першому курсі, коли тобі спершу викладають анатомію латиною, а тоді починають навчати тебе латини. Потім блудиш містом у пошуках потрібної лікарні і відділення. І коли після шести років навчання здавалося б усе позаду... розумієш, що твій диплом — це просто барвиста картонка (так, вони у нас навіть не пластикові). Щоб справді стати лікарем, потрібно пройти інтернатуру, що по суті придумано дуже грамотно. І ось тут починаються дива.

Ти уже не студент, відповідно пільг у тебе ніяких. Приміром, будуючи студентом ти платив 200 гривень за місяць проживання у гуртожитку, а будучи інтерном платиш вже 800 гривень за ті ж умови проживання. Спершу думається, що це дурниці, я ж тепер працюватиму і отримуватиму заробітну платню, все буде гаразд. Починаються робочі будні, коли ти справді маєш змогу відчути себе лікарем з усіма перевагами відповідальності. За все це ти отримуєш плату аж 1600 гривень.

Всі професії важливі, всі професії потрібні

Тут я пригадала про свою однокласницю. За роботу офіціантом вона отримувала близько 3000 гривень. Чи важка це робота? Так. Що входить у обов’язки? Правильно прийняти замовлення, принести його, отримати за це оплату і під час всього цього посміхатися. Уявімо ситуацію, коли офіціант через втому і необережність проливає склянку окропу на одного з гостей. У цьому випадку викликають швидку медичну допомогу. Лікар оглядає пацієнта, надає допомогу і за потреби транспортує його до лікарні. На цьому етапі в гру вступає лікар стаціонару і продовжує допомагати пацієнту. Повернімося до лікаря швидкої медичної допомоги. Цей спеціаліст навчався протягом 6 років, потім проходив 1,5 роки інтернатури і після цього почав працювати. Робота днями і ночами, постійно потрібно приймати рішення від яких залежить життя людини і при цьому посміхатися і бути у гарному гуморі вдень і вночі. І на цьому моменті виникає запитання: чому людина, яка може спричинити опік, отримує більше, ніж людина, яка потім цей опік лікуватиме?

Позитивні новини

Дурниці це все. Хочеться відволіктись і вмикаєш телевізор. А тут новини. Уряд саме ухвалює держбюджет на наступний рік. Лікарям і вчителям піднімуть заробітню платню. Зачекайте... а яка зараз платня? І тут не віриш власним очам... Підніматимуть на 800 гривень із 6200 до 7000 гривень. Серйозно? Де ці диво лікарі із такими зарплатами? Сумно навіть не те, що ніхто таких грошей насправді не отримує, а через те, що це транслюють по одному із центральних телеканалів. Ставлення до медичних працівників і так було не найкращим, а що ж буде тепер?

"Самі знали на що йдете"

Так, знали. Але вірили, що зміни на краще не за горами. "Берете хабарі от і живіть за них, он які дорогі авто під вікнами лікарні, здирники". Так, серед лікарів є хабарники, як і серед спеціалістів у будь-якій іншій галузі. Так, у декого багаті батьки, які можуть робити дороговартісні подарунки. І є молоді лікарі, які хочуть жити чесно і не стояти і простягнутою рукою в очікуванні подяки від пацієнтів. Та й хто дякуватиме молодому спеціалісту?

А знаєте чому у лікарів такі низькі зарплати?

Політика ухвалення заробітної платні тягнеться ще із дореволюційних часів. Так-так, тих, що були ще до жовтневої революції. В той час лікарі були земськими. Кожен із них допомагав кільком маєткам, але лікував там усіх. Таким чином державі залишалось лише забезпечити умови, щоб лікар міг собі оплатити житло і придбати одяг. Всі продукти харчування лікарі отримували із цих маєтків. Звідси і пішло висловлювання “Лікарів прогодує народ”. Маєтки занепали, і мало хто тримає зараз свинок чи теля на балконі, та навіть і курочок не у кожній квартирі знайдеш... Але висловлювання в’їлось десь аж на рівні ДНК разом зі злістю на всіх медичних працівників.

У нас в країні медицина безкоштовна

Згідно із Конституцією, так. Насправді? Безумовно, ні. Медична послуга — найдороговартісніший товар. Фактично, ця послуга — це плата за здоров’я, а іноді навіть за життя. Скільки ви готові заплатити за своє життя? "Життя безцінне",— скажете ви. Так, але це не означає, що воно безоплатне. Як ви поводитесь із будь-чим новим, що придбали? Чи то ґаджети чи одяг. Ви обережні, бо знаєте, якщо це поламається чи порветься, то потім доведеться придбати нове. Ви цінуєте те, за що доводиться платити. Якщо не платити за здоров'я, то чи будете ви його цінувати? А для чого? Медицина ж у нас безкоштовна, можна хворіти скільки завгодно. Але пам’ятайте, що організм не “безкоштовний”, він має свої обмежені ресурси.

З малесенького досвіду роботи на "швидкій"

Як для лікаря, ця робота дуже цікава. Ти маєш змогу випробувати себе на міцність, бо такого екстриму, як на "швидкій" немає більше ніде. І пацієнти бувають всілякі. Мої “улюблені” — ті, які лежать. Співчутливі громадяни, запримітивши такий неопізнаний лежачий об’єкт, телефонують 103 і почуваються при цьому героями. Тоді прибуває бригада ШМД, підходить до лежачого, який впирається і зі словами “ не потрібна мені медична допомога” встає і йде геть... Тому перед тим, як викликати допомогу, поцікавтесь чи людині вона потрібна. Неприємно спілкуватись із людьми у стані алкогольної інтоксикації? Ви не повірите, мені теж неприємно. І ні, на це я не вчилась.

А загалом медицина — це цікаво. Правда, напевно, не сьогодні в Україні.